« »

Виступ Катерини Ющенко на церемонії вручення нагород українцям, які зробили вагомий внесок у протидію торгівлі людьми

Ваше Величносте!

Дорогі друзі!

Пані та панове!

Передусім, я хотіла б щиро привітати на сьогоднішній церемонії Її Величність Королеву Швеції.

Присутність королеви Сільвії на цій церемонії символізує відданість обох наших держав давнім історичним традиціям українсько-шведського партнерства. Вони закладалися ще в часи Київської Русі та Української козацької держави, і сьогодні ми пишаємося їх достойним продовженням.

Ми високо цінуємо особисту участь Королеви Сільвії та її Дитячого світового фонду з надання допомоги неповнолітнім дітям, які стали жертвами торгівлі людьми, у реалізації благодійних програм в Україні.

Цей благородний приклад ще раз привертає увагу українського суспільства до болючої проблеми сучасного рабства. Я рада, що в Україні зростає кількість людей, готових подати  руку допомоги тим, хто потрапив у біду.

Хочу висловити щиру подяку Міжнародній організації з міграції та її представництву в Україні за багаторічну самовіддану роботу, завдяки якій з рабства визволено багато наших співвітчизників.

Для мене велика честь брати участь у церемонії, що проводиться під егідою цієї поважної організації. Ми маємо прекрасну нагоду публічно дати гідну  оцінку зусиллям організацій та окремих осіб, що  протистоять сучасному варварству. Впевнена, що  їх приклад  розширить коло небайдужих.

Наша перемога прийде тоді, коли серцем відчуємо слова великої Лесі Українки: «Адже могла б дістатися у рабство твоя дочка, моя сестра...».

Прийшов час усвідомити, що борючись із работоргівлею, кожен з нас бореться за безпеку своєї родини, за благополуччя власних дітей, за права людини, за майбутнє своєї країни.

Україна має свої власні традиції оборони прав жінок. Сотні наших співвітчизниць ще багато років тому стояли біля витоків жіночого руху, спрямованого, перш за все, на просвітницьку діяльність і на зміну суспільного сприйняття жінки та її громадянських прав. Це і Наталя Кобринська, і Олена Пчілка, і Леся Українка, і Людмила Старицька.

Як дружина і мати, я з тими, хто б’є на сполох. Наш фонд «Україна 3000» знайшов своє місце у цій роботі. Ми зосередили свої зусилля на захисті дітей, які позбавлені батьківської опіки, і які виховуються у дитячих будинках. На жаль, саме вони нерідко потрапляють у пастку сексуального рабства. Директори дитячих притулків України, Росії, Румунії та Чехії визнають, що за їхніми дівчатами полюють торговці живим товаром.

Спільними зусиллями української громади і за підтримки наших друзів, Україна позбавиться іміджу країни – постачальника «живого товару». Вже сьогодні Україна перетворюється на ефективний центр боротьби з сучасними рабовласниками. Я дякую всім, хто не шкодуючи сил та часу, віддає себе цій боротьбі.

Але для остаточної перемоги над цим явищем потрібне також усвідомлення та вирішення усього комплексу проблем, які виштовхують українських жінок на шлях приниження та експлуатації.

Щоб зупинити торгівлю людьми, необхідно продовжувати розвивати економічні можливості для громадян України, зокрема для жінок. Українські жінки повинні відчувати перспективу отримання і якісної освіти, і гідного працевлаштування, і можливості створити родину та народити дітей.  Вони повинні відчувати, що їхнє майбутнє переплітається з майбутнім країни.

А для цього потрібно зберегти і підсилити важливість родини як основи побудови суспільства, його здорового фундаменту – економічного, духовного, морального.

Хочу також сказати, що небезпека стати живим товаром існуватиме до тих пір, поки на живий товар існує попит. Ми вимагаємо від тих країн, які є найбільшими ринками постачання і призначення такого товару зробити все для того, щоб знизити цей попит і винищити саму думку про те, що у 21-шому столітті можна зухвало порушувати базові права та свободи громадян.

Тому ми закликаємо всі країни світу продовжувати співпрацю на національному та міжнародному рівнях між правоохоронними органами і недержавними організаціями.

Хочу закінчити свій виступ словами Івана Франка, українського поета, письменника, філософа і громадського діяча, які відомі кожному українському школяреві:

«Лупайте сю скалу!
Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод
Бо Вам призначено скалу сесю розбить!»

Ми разом розіб’ємо скелю рабства і варварства.

Дякую за увагу.

7 вересня 2006 р., Театр ім. І. Франка, Київ