« »

Центр матері та дитини. Чи скоро його збудують у Києві?

Як уже повідомлялося в засобах масової інформації, півроку тому розпочалася Всеукраїнська акція підтримки будівництва лікарні майбутнього – Центру матері та дитини. Започаткував її Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000». Цю ідею було одноголосно схвалено на ІІІ Конгрес педіатрів України, що відбувся в Києві у жовтні минулого року. Був відповідний указ Президента України щодо необхідності будівництва цього Центру. Міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко та голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко на місці спорудження лікувально-медичного закладу у Феофанії заклали спеціальну капсулу.

–У деяких нерозважливих людей інколи виникає думка: а чи потрібен нам такий Центр? – розповідає президент Асоціації педіатрів України, член-кореспондент Академії медичних наук Ю. Г. Антипкін. – Проте хочу наголосити: це просто подарунок долі, що знайшлися люди, котрі ініціювали будівництво.

Україні дуже потрібен такий сучасний медичний заклад. Та що там говорити. За роки незалежності ми зробили багато в системі охорони здоров’я.

Але всього, що треба, зробити неможливо – не вистачає грошей. Досі є тяжко хворі діти, котрі вкрай потребують лікування за кордоном. А це дуже дорого. Тому настав час, коли країні, яка крокує в європейську спільноту, треба мати свою потужну лікарню. Щоб наші діти мали змогу лікуватися на Батьківщині.

– Кажуть, на рідній землі і одужання швидше настає.

– Саме так. Це доведено наукою. І педіатри це добре розуміють. Бо дитина має можливість зустрічатися з батьками, родичами. У нашому Центрі застосовуватиметься найсучасніше лікування, технології, типові проекти. Бо яка ситуація у сфері педіатрії зараз? Далеко не у всіх лікарнях є сучасні обладнані палати. Про одномісні годі й говорити, здебільшого розраховані на двоє-п’ятеро дітей. А в Центрі буде передбачено, що тяжко хворі діти матимуть умови, подібні до домашньої обстановки.

Колись, виїжджаючи за кордон, я відвідував дитячі клініки, зокрема в Японії. Мені сподобався Центр онкогематології. Насамперед – великі одномісні палати. У них усе зроблено так, аби дитина не відчувала, що перебуває в лікарні. Якщо бажає, щоб у її кімнаті «жили» улюблені казкові персонажі, іграшки, то й це робиться. Впали в око спеціальні шатра, в яких діти можуть ховатися, гратися поруч із ліжком. Тобто тяжко хвора на лейкемію дитина почувається, немов удома. При будівництві нашого Центру це також передбачено.

Лікарня матиме потужні реанімаційне та хірургічне відділення, інтенсивної терапії, перинатальний центр, тобто відділення, яке опікується здоров’ям вагітної жінки та новонародженого в перший тиждень його життя.

– Чи багато дітей народжується з вадами розвитку?

– На жаль, так. Майже в усіх областях більшає таких новонароджених. Причини різні. Можна списати на екологію, різні інші обставини. Але факт залишається фактом: діти, котрі народжуються з вадами розвитку, не завжди життєздатні. Деякі потребують оперативного хірургічного лікування одразу після народження. От і уявіть собі: народилася така дитина в сільській місцевості у звичайному пологовому будинку. Її треба везти до обласного центру. Та й там не завжди є підготовлені хірурги, а вади бувають різної складності. Хірургові треба мати неабиякий досвід, щоб зробити корекцію вади.

А ще проблема в тому, що дитину часто госпіталізують несвоєчасно, марнується час, і вона може померти.

У нашому майбутньому Центрі передбачено спеціальний зв’язок, цілодобово чергуватимуть бригади, спеціалісти вертольотом вилітатимуть на місця, забиратимуть дитину. І за якусь годину-другу її буде доставлено до нас, надано належну медичну допомогу. Я вважаю, це дуже прогресивний і правильний крок задля розвитку охорони здоров’я дітей і матерів нашої країни. Тому як спеціаліст (і зі мною, гадаю, погодяться всі педіатри України) впевнений, що такий Центр просто необхідний. Це наш резерв, який допоможе суттєво змінити на краще надання медичної допомоги вагітним, дітям усіх вікових періодів, а особливо – раннього віку.

– З якими патологіями там лікуватимуться?

– З онкологічними, генетичними недугами, з різними захворюваннями крові. Тобто саме з тими хворобами, з якими зараз нелегко справлятися педіатрам на рівні районів, областей. У нас не завжди є банк даних, пов’язаних з пересадкою кісткового мозку. У Центрі буде створено такий банк. Тобто всі хворі діти, котрі нині можуть лікуватися тільки за кордоном (що дуже недешево, ще раз нагадаю), будуть це робити у нас. І, сподіваюсь, багатьом діткам буде врятовано здоров’я і життя у нашому Центрі.

– Що робиться для того, щоб пришвидшити будівництво Центру?

– Недавно провели телемарафон, який транслювали майже всі відомі телеканали. Це був другий у моєму житті такий телемарафон. Перший проводив зі своїми колегами у Німеччині після чорнобильської біди, коли треба було тяжко хворих дітей із імунологічними розладами привезти до німецьких лікарів на обстеження, а деяких – пролікувати. Зібралася велика аудиторія, люди почули від нас, спеціалістів, які проблеми зі здоров’ям мають українські діти. Тоді було дуже багато хворих дітей із Чернігівської та Київської областей.

Марафон тривав близько чотирьох годин, і коли наприкінці його ми підійшли до комп’ютерної системи, зрозуміли, як багато німецьких громадян того вечора одразу ж пожертвували гроші на допомогу чорнобильським дітям! І ось вдруге взяв участь у нашому українському телемарафоні – на підтримку будівництва лікарні майбутнього. За один вечір відгукнулися багато наших співвітчизників і надали чималі кошти. Я розумію, що кожен давав, скільки може. Було багато дзвінків з мобільного 353, де один дзвінок коштує п’ять гривень. Усі гроші спрямовано на будівництво Центру. Я спілкуюся з лікарями, медичними сестрами. Вони мають не дуже велику зарплату, але їхня громадянська совість спонукала їх внести і свою дещицю. Медики розуміють, наскільки потрібна ця акція, яку ми почали з допомогою фонду «Україна 3000», і наскільки вона йде на користь майбутньому нашої країни – дітям.

Кілька тижнів тому в Національній опері України відбувся благодійний концерт, присвячений підсумкам різдвяних та новорічних свят під знаком підтримки будівництва цього Центру. Було багато і бізнесменів, і простих людей. Концерт усім сподобався і у той же час дав нам можливість замислитися, як нам треба жити далі і як допомагати хворим діткам.

– Вочевидь, подібні марафони, благодійні заходи проводитимуться й далі?

– Так. Я спілкуюся з командою «Україна 3000». Це молоді люди. І мене радує, що вони дуже відповідальні, вболівають за цю справу. Роз’їжджаючи областями і зустрічаючись із людьми, вони нікого не залишають байдужим. Це те молоде покоління, яке дбає про майбутнє і хоче залишити по собі добрий слід. Їхні старання обов’язково увінчаються успіхом. Я в цьому переконаний.

– На скільки років розраховане будівництво?

– На будівництво лікарні потрібно 600 мільйонів гривень. Майже половина цих коштів уже є. Планується певна частка з державного бюджету. Сподіваємося, що через два роки Центр уже діятиме.

Розмову вів Микола ЮРЧИШИН
Сільські вісті, № 26 (18009), 6 березня 2007 року