« »

Катерина Ющенко: «Прибутковість бізнесу зросте, якщо він інвестуватиме у розвиток громади»

6 вересня 2007 р. в місті Криниця (Польща) в рамках XVII Економічного форуму відбувся дискусійний семінар «Соціальна відповідальність бізнесу. Глобальний аспект». Захід було ініційовано Міжнародним благодійним фоном «Україна 3000».

У своєму виступі на семінарі Голова Наглядової ради Фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко, зокрема, відзначила, що нині в Україні і великі транснаціональні компанії, і малі місцеві підприємства переосмислюють свою взаємодію з громадами та формулюють нові стратегії кращого задоволення очікувань і потреб споживачів, партнерів, суспільства.

Ми запитали у пані Катерини – досвідченого менеджера з досвідом роботи в галузі благодійності, – як, виходячи з нинішніх реалій, слід тлумачити термін «соціальна відповідальність бізнесу», наскільки сьогодні вітчизняний бізнес є відповідальним перед суспільством та які заходи варто здійснити, щоб підвищити активність підприємців у прагненні покращити життя українських громадян.

ОБОВ’ЯЗОК «КОРПОРАТИВНОГО ГРОМАДЯНИНА»

– Катерино Михайлівно, який зміст слід вкладати в поняття «соціальна відповідальність бізнесу»?

– Соціально відповідальним, на мою думку, є такий бізнес, який не мислить себе поза суспільством, у якому він існує. Перша ознака соціально відповідального бізнесу – усвідомлення себе «корпоративним громадянином». А це означає дотримання високих стандартів – виробництво якісного та безпечного товару, забезпечення належних умов роботи для працівників, надання їм рівних можливостей, а також інвестування у навчання та розвиток персоналу. Це також означає дотримання етичних правил ведення бізнесу в прозорий та відкритий спосіб, запровадження ефективного корпоративного управління, сплату податків. Друге – це діяльність, яку бізнес спрямовує на покращення життя у громаді, місцевій або міжнародній, у якій він працює.

Дуже тішить, що і в Україні, і в усьому світі змінюється точка зору на це питання. Бізнесмени починають розуміти, що у здоровому та благополучному суспільстві та екологічно чистому середовищі вони будуть краще розвиватися і мати більше можливостей просувати свій товар.

Розвинуті країни світу вже давно розпочали цю дискусію. І якщо Україна вважає себе державою, що поділяє європейські цінності, то настав час і нам приєднатися до глобальних підходів у сфері соціальної відповідальності.

– А що таке соціальна відповідальність бізнесу на рівні компанії, міста, регіону, країни?

– Як «корпоративний громадянин», бізнесова структура не залишається осторонь нагальний проблем суспільства. Погодьтеся, кожен бізнесмен бажає, щоб його підприємство процвітало, розвивалося, приносило прибуток. А як може здійснюватися товарообіг, якщо населення не має ресурсів, аби скористатися цим товаром? Тому все більше і більше стає компаній, які усвідомлюють, що прибутковість та ефективність їхнього бізнесу тільки зросте, якщо вони інвестуватимуть у сталий розвиток громади.

Мені здається, за такої умови компанія вже не робитиме різницю між соціальною відповідальністю на рівні власного підприємства чи на рівні країни.

Працюючи на ринку благодійності вже більше шести років, наш Фонд має глибоке розуміння як величезної потреби у якісних благодійних програмах та проектах, так і можливостей та бажання українського бізнесу вкладати гроші у ці проекти. Ми бачимо багато цікавих та благородних ініціатив і віримо в те, що прийшов час говорити про них, систематизувати існуючі підходи та проекти. Але підкреслюю, соціальна відповідальність не обмежується лише благодійністю.

ТРИ СКЛАДОВІ УСПІХУ

– Наскільки сьогодні вітчизняні компанії усвідомлюють, що прибутковість та ефективність бізнесу збільшується, якщо вони інвестують у сталий розвиток громади?

– Мені здається, що це усвідомлення неухильно зростає. Купівельна здатність громадян залежить в першу чергу від їхнього добробуту, а це – здоров’я, гідна робота, благополуччя в сім’ї. Людина, якій треба лікувати дитину, навряд чи зможе придбати дорогу побутову техніку чи авто. Людина, пенсії якої ледь вистачає на сплату комунальних послуг, навряд чи зможе обідати в ресторанах. Людина-інвалід часто взагалі через брак елементарних допоміжних пристроїв не може вийти з дому.

Допомога у розв’язанні цих та багатьох інших проблем працює на перспективу стабільності та процвітання компанії, яка це робить. Причому, я думаю, перевагу потрібно надавати їх системному вирішенню. Звичайно, можна знайти кошти і, наприклад, відправити на лікування за кордон одну дитину – але в Україні тисячі дітей, які потребують такого лікування. Тому, думаю, правильніше вкласти ці кошти в те, щоб це лікування можна було отримувати у нас, в Україні. Ця ідея була основоположною при ініціації нашого найбільшого проекту – створення Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері та дитини, «Дитячої лікарні майбутнього».

До речі, це чудовий приклад: український бізнес через створення цієї лікарні робить інвестиції у здорове майбутнє країни, а отже, в її добробут. Восени минулого року наші працівники об’їхали всю Україну, представляючи цей проект громаді, медичним та бізнесовим колам. Приємно, що дуже багато підприємців підтримали цей проект і вклали кошти в його реалізацію. На сьогодні свій внесок у створення лікарні зробили вже 650 компаній з усієї України і з-за кордону.

Реальні ж переваги, які отримує соціально відповідальний бізнес, такі. По-перше, зменшуються витрати, адже багато ініціатив, спрямованих на покращення середовища, у якому працюють компанії, дозволяють скоротити видатки на ведення бізнесу. По-друге, покращуються зв’язки з ринками, оскільки збільшується кількість споживачів, які приймають рішення щодо купівлі того чи іншого товару не лише за традиційними категоріями (такими як ціна, якість, доступність та зручність), але й базуючись на ціннісних критеріях. По-третє, самі працівники скоріше віддадуть перевагу тому роботодавцю, який сповідує близькі їм цінності, а це сприяє покращенню командної роботи та дає можливість бізнесу досягнути своїх стратегічних цілей. І нарешті, підвищується статус бізнесу в громаді, що веде до покращення репутації, розпізнавання бренду. Компанії, які стають кращими та відповідальнішими «корпоративними громадянами», отримують належне визнання суспільства.

Є й інший аспект, який мають враховувати українські компанії, надаючи підтримку соціальним проектам. Це – можливість шляхом просування здобутків України за її межі отримати світове визнання. Наприклад, наш Фонд реалізує низку проектів у галузі культури – це сприяння розвитку музейної сфери, підтримка вітчизняного кінематографу, історичні проекти. Серед останніх – масштабна програма «Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.», мета якої – донести до світової спільноти правду про цей жахливий злочин. Ця програма вже вийшла на світовий рівень. У березні поточного року ми представили у Брюсселі, в Європарламенті, виставку «Страчені голодом: невідомий геноцид українців», яка мала на меті відкрити впливовим політикам правду про цю трагедію та спонукати їх на європейському рівні визнати її геноцидом українського народу. Ми підготували і провели цю виставку, яка викликала резонанс у європейському співтоваристві, власними силами. Зараз вона демонструється у Берліні, у Музеї Берлінського муру.

Те ж стосується нашої програми підтримки українського кіно. Фонд «Україна 3000» прийняв рішення сприяти просуванню українського кіно на світовий кіноринок, першим кроком у чому стала презентація Міжнародного кінофестивалю «Молодість» під час Каннського кінофестивалю у травні 2007 року. Українська кіноіндустрія дуже багата на талановитих режисерів, акторів, ми маємо чудові стрічки, гідні світового визнання.

Це – чудовий шанс для українського бізнесу вийти на світовий ринок. Причому такий перший крок, як підтримка та просування вітчизняного культурного надбання, одразу створить українським компаніям позитивний імідж у світі. Вони зможуть проявити себе і як справжні патріоти, і як соціально відповідальні «корпоративні громадяни», а це сьогодні дуже важливо, якщо компанія має намір бути присутньою на світовому ринку. 

– Чи відомо, які на сьогодні обсяги соціальних витрат вітчизняних компаній?

– Думаю, на це питання кращу відповідь дадуть фахівці. Мені здається, що соціальні витрати наших компаній є досить значними, але через недосконалу систему звітності даних про це немає в широкому доступі.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

– Розкажіть, будь ласка, про ініціативу «Глобального договору» ООН, що покликаний обговорювати та впроваджувати корпоративну відповідальність та який був уведений у дію в нашій країні у квітні 2006 року.

– Як ви знаєте, «Глобальний договір» був заснований 1999 року генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном. Метою договору стало розповсюдження десяти універсальних принципів стратегії діяльності ділових кіл в усьому світі. Відтоді ця ініціатива активно допомагає у розвитку партнерства між приватним сектором та урядами, агентствами ООН, професійними і громадськими організаціями.

Ці десять принципів стосуються сфер прав людини, трудових відносин, навколишнього середовища та боротьби з корупцією. Згідно з ними, ділові кола мають підтримувати та поважати захист міжнародних прав людини, свободу зібрань, ліквідацію усіх форм примусової праці, ліквідацію дитячої праці, дискримінації при прийомі на роботу, розвиток і розповсюдження екологічно безпечних технологій, а також повинні боротися з корупцією.

Сьогодні «Глобальний договір» - це міжнародна мережа, до якої входять близько двох з половиною тисяч компаній майже у 90 країнах світу, які співпрацюють заради стабільного економічного розвитку.

У квітні 2006 року «Глобальний договір» ООН був успішно введений в дію в Україні. І я дуже рада, що вже 81 провідна українська компанія, асоціації бізнесу, трудові колективи, громадські організації, активні у сфері соціальної відповідальності, приєдналися до цієї важливої ініціативи.

Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» став 82-ю українською структурою, яка поставила свій підпис під «Глобальним договором» і підтвердила своє зобов’язання виконувати десять універсальних принципів. Ми приєдналися до договору 22 жовтня 2007 року.

– Розкажіть про головні напрямки діяльності вітчизняних компаній, на які має бути спрямована їхня соціальна відповідальність.

– Це залежить, по-перше, від того, що самі українські компанії розуміють під соціальною відповідальністю бізнесу. Наявні дані свідчать, що переважна більшість вважає такими внутрішньокорпоративну соціальну відповідальність, благодійну діяльність, принципи етичного та відповідального ставлення до навколишнього середовища, відкрите ведення бізнесу. Отже, сфера соціальної відповідальності є досить широкою, і кожна компанія самостійно визначає пріоритети в цьому питанні.

На жаль, сьогодні в Україні дуже багато соціальних проблем. Не варто очікувати, що всі ці проблеми зможе швидко і ефективно вирішити держава. Навіть у найбагатших країнах світу немає виключно державного фінансування сфер, які ми традиційно вважаємо соціальними, а саме – освіта, охорона здоров’я, культура. Звичайно, коли благодійна чи бізнесова структура приймає рішення, як саме вона може долучитися до розв’язання соціальних проблем, вона керується перш за все своїми можливостями, бажаннями, пріоритетами.

За прикладом, знову ж таки, звернуся до досвіду роботи Фонду «Україна 3000». Один із найактивніших наших партнерів – компанія «ТНК-ВР Україна». Разом ми провели благодійну акцію передачі обладнання та медикаментів дитячому онкологічному відділенню Інституту онкології АМНУ, реалізуємо програму «Радість дитинства – вільні рухи», спрямовану на допомогу дітям із ДЦП. Але, окрім нашої програми, компанія «ТНК-ВР Україна» веде ще низку благодійних проектів, спрямованих на підтримку хворих дітей, дітей-сиріт, неповносправних і літніх людей, підтримує заклади освіти та охорони здоров’я, надає спонсорство освітнім і культурним програмам, реалізує корпоративні проекти.

Ми також співпрацюємо з великими транснаціональними корпораціями, які реалізують принципи соціальної відповідальності. Це – «МакДональдз», «Кока-Кола», «Проктор енд Гембл», які вже давно завоювали статус соціально відповідальних компаній не тільки в Україні, а й в усьому світі.

БІЗНЕС І ВЛАДА. МЕЖІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– Як розмежувати соціальну відповідальність держави та бізнесу, яка основна роль кожного з цих інститутів?

– Це дуже важливе питання для будь-якої країни. І тут універсальної відповіді немає. Ця тема була однією з найголовніших у нашій дискусії в Криниці під час XVII Економічного форуму. Виклик не тільки для України, а й для багатьох країн Східної Європи, якраз і полягає у пошуку оптимального балансу та розподілу сфер відповідальності між державою, бізнесом та громадою. Тут важливо зазначити, що роль держави полягає у створенні сприятливого середовища (включаючи позитивне сприйняття та визнання зусиль та досягнень бізнесу у цій сфері), у якому бізнес міг би розвиватися та допомагати розвиватися іншим.

– Чи забезпечує держава сприятливі умови для того, щоб бізнес міг належним чином нести соціальну відповідальність перед громадою?

– На жаль, недостатньо. В Україні запроваджено податкові пільги для благодійників, але вони є недостатніми у тій формі, в якій існують.

У більшості європейських країн, включаючи Велику Британію, Італію та Іспанію, запроваджено фіскальні та фінансові стимули для корпоративних благодійників. У Голландії компанії, що дотримуються положень так званого «зеленого інвестування», які стосуються екологічних питань, отримують доступ до спеціальних програм фінансування. Сполучені Штати пропонують податкові пільги для компаній, які наймають на роботу інвалідів, пенсіонерів, молодь, ветеранів. Благодійні організації у США також отримують податкові пільги, зокрема, можливість не сплачувати податки на нерухомість та податок на продаж.

На жаль, поки що ми змушені дивитися на державні програми, запропоновані нашими країнами-сусідами, та вчитися з їхнього досвіду.

Розмовляв Іван Григор’єв

Журнал «Акциз», №10 (22) жовтень 2007 року