« »

Благодійність – не іграшка для багатих

Оксана СОКОЛОВА, ведуча:

– Благодійність – не іграшка для багатих, і не повинна сприйматися так, в першу чергу, самими благодійниками. Це ключові слова Давоського круглого столу, присвяченого філантропії. Окрім організатора події, Віктора Пінчука, на зібранні були головні благодійники світу: Джордж Сорос, Білл Клінтон, керівництво Фонду Білла Гейтса. Виявляється, для них благодійність – справа не менш серйозна за власний бізнес. І підходи до неї – суто професійні. Бо йдеться не про разову акцію, а про системну допомогу найнужденнішим світу. Україні є чому повчитися. І про це ми зараз поговоримо з учасницею давоської розмови, Головою Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Катериною Ющенко. Доброго вечора, Катерино Михайлівно!

Катерина ЮЩЕНКО, Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000»:

– Добрий вечір!

Оксана СОКОЛОВА:

– Пані Катерино, ви цього року брали участь в одному із найважливіших заходів Давосу – у круглому столі з питань благодійності. І, як на мене, досить дивна ситуація Давосу: економічний форум, який, як правило, обговорює серйозні питання енергетики, фінансів, і раптом – благодійність. Чому?

Катерина ЮЩЕНКО:

– По-перше, пані Оксано, я хочу вам подякувати за можливість брати участь у вашій програмі. Давос, як форум, існує уже понад 30 років. І, дійсно, його учасники завжди говорили про економічні, політичні питання. Але останні 10 років вони зрозуміли, що це є унікальний форум дуже важливих людей – у політиці, бізнесі, культурі, – які сходяться і можуть обговорювати вирішення глобальних питань, соціальних питань. Наприклад, останні роки вони обговорювали і питання СНІДу, і загальну бідність у світі, і глобальне потепління. Цього року вони присвячували дуже багато часу питанню води – як покращити ту воду, яку люди використовують в усьому світі, – і питанню благодійності. Я була дуже щасливою, що на такому рівні обговорювалася благодійність в усьому світі, і що так багато уваги було приділено Україні в цьому питанні.

Оксана СОКОЛОВА:

– Чи можна сказати, що ви там намагалися виробити таку собі схему давоської форми філантропії? Ось як вона на сьогодні виглядає?

Катерина ЮЩЕНКО:

– Ми обговорювали різні питання. І це була можливість, щоб ми розказали їм, як розвивається благодійність в Україні. Як ми знаємо, у нас традиції в благодійництві є дуже давні. І були меценати в Україні, які надзвичайно багато робили, і можна сказати, що вони були прикладами для світу ще давно – такі, як Терещенкі, Ханенки. Але ми знаємо, що під час Радянського Союзу всі звертали увагу тільки на державу, вважали, що держава має вирішувати це, що державні підприємства мають реалізовувати всі наші соціальні програми. І ми говорили про це: як тепер перейти на форму, де в Україні ми можемо відновити старі благодійні традиції, але разом з цим, набрати найкращий досвід світу.

Оксана СОКОЛОВА:

– Я чула, що у Давосі представники Фонду Білла Гейтса сказали, що Білл Гейтс надалі планує присвятити себе філантропії. Чи була така фраза, і як ви її оцінили?

Катерина ЮЩЕНКО:

– Ви знаєте, це дійсно вражаюче, коли людина, яка так багато здобула, віддала 95% свого майна у благодійний фонд, і тепер він і його дружина вирішили присвятити себе цим програмам, тому що вони знають, що вони дуже багато можуть зробити. Вони вже це зробили у бізнесі, і тепер хочуть це саме розуміння, цю саму, можна сказати, практику використовувати, щоб подолати хвороби в світі (вони використовують 80% своїх коштів на вакцинації та інші медикаменти, які зараз недоступні найбіднішим країнам, і 20% – на освіту у світі і своїй країні). І це дійсно вражаюче. Ще до того цим славиться інша людина – Уоррен Бафет. Він дав величезні кошти – здається, 40 мільярдів доларів, – у Фонд Білла Гейтса, і сказав: «Я знаю, що там найкраще будуть використовуватися мої гроші».

Оксана СОКОЛОВА:

– Але плюс, очевидно, великий у фонді, і, зокрема, Білла Гейтса, – більшість коштів, які до них надходять, правильно, раціонально, розумно розподілити.

Катерина ЮЩЕНКО:

– Точно. Це абсолютно правильно. Треба, щоб це був прозорий процес. Щоб всі знали: коли люди вкладають свої гроші, то вони дуже пильно дивляться, куди вони йдуть. І хочуть їх якнайкраще використовувати. Я думаю, що ця практика стає нормою в Україні також.

Оксана СОКОЛОВА:

– Я би хотіла повернутися до проекту Вашого фонду – Лікарні майбутнього. Я нагадаю глядачам, що мова йде про лікарню сучасну, де найголовніше, як на мене, – будуть лікувати дітей, хворих на онкологічні захворювання. Тобто робити ті операції, які сьогодні проходять тільки за кордоном. Було з цього приводу багато поїздок, дискусій. На якому етапі сьогодні проект?

Катерина ЮЩЕНКО:

– По-перше, я хочу подякувати вам особисто, вашому каналу і вашому колективу за те, що ви дуже підтримували цю акцію. І всі канали, і всіх журналістів, які нас підтримували у цьому, бо це дійсно дуже важлива проблема. І це важливо, щоб вся Україна звернула увагу на цих діточок, яких зараз не можна вилікувати в нашій країні. Ми задоволені прогресом, ми зібрали значну частину коштів, які потрібні нам на будівництво. Тепер проходимо цей, можна сказати, бюрократичний час, де треба узгоджувати проект, всі земельні питання. І я думаю, що в цьому році ми почнемо будівництво лікарні. Також ми вибрали проектувальника. Це є британська фірма. Її ми обрали у відкритому конкурсі. Наші лікарі нині стажуються за кордоном, щоб вивчити ті технології, які будуть використовуватись в цій лікарні. Ведуться переговори і з постачальниками обладнання. Їх декілька у світі, і треба знайти найкращих. І у нас також буде конкурс по цьому. І тоді почнемо будувати. У нас є велике бажання, щоб у 2010 році ми могли принаймні відкрити частину цієї лікарні.

Оксана СОКОЛОВА:

– Тобто, фактично за два роки туди зможе прийти перший пацієнт?

Катерина ЮЩЕНКО:

– З Божою допомогою, і з допомогою суспільства, я думаю, ми це зможемо зробити.

Оксана СОКОЛОВА:

– Я вам дуже дякую, Катерино Михайлівно, за те, що ви знайшли час і сьогодні прийшли до нас. Дякую.

Катерина ЮЩЕНКО:

– І я дякую вам, пані Оксано.

Передача «Факти тижня», ICTV, 27 січня 2008 року