Катерина Ющенко: «Кількість дорогих шоу буде зменшуватися на користь конкретних соціальних проектів»

Перша леді держави – досвідчений менеджер зі стажем у сфері благодійності. Але навіть вона не очікувала, що світова громадськість так холодно поставиться до ініційованого нею обговорення «Соціальна відповідальність бізнесу» на XVII економічному форумі в польському місті Криниці. Поговорити про благодійність прийшли тільки представники України, Росії та Польщі. У літаку по дорозі назад пані Ющенко розповіла кореспондентові «i» про своє бачення майбутнього українських меценатів і підводних каменів, які заважають розвиватися благодійності в нашій країні.

– Що ви вкладаєте в поняття соціально відповідального бізнесу в нашій країні?

– Перше – це те, як компанія поводить себе у щоденному бізнесі: платить достойні зарплати, створює гарні умови праці, надає можливість навчатися своїм працівникам, дає їм соціальне і медичне страхування, сплачує податки, веде свій бізнес відкрито і чесно. Друге і не менш важливе – чи займається компанія проблемами суспільства. Не у всіх країнах роботодавці прозріли, але мене радує, що і в Україні, і в усьому світі світогляд змінюється. З одного боку, з’явилося більше інформації про благодійність, участь у покращенні життя суспільства стає модним. З іншого боку – бізнесмени стали розуміти, що у розвинутому суспільстві та екологічно чистому середовищі вони будуть краще розвиватися і мати більше можливості просувати свій товар.

– Українські бізнесмени скаржаться, що в країні немає законів, які б сприяли розвитку благодійності.

– У більшості європейських країн, включаючи Велику Британію, Італію та Іспанію, введені фіскальні та фінансові стимули для корпоративної благодійності. У Нідерландах компанії, які дотримуються положень так званого зеленого інвестування, яке стосується екологічних питань, отримують доступ до спеціальних програм фінансування. США пропонують значні податкові пільги для тих, хто займається благодійністю, наприклад, для компаній, які наймають на роботу інвалідів, пенсіонерів, молодь і ветеранів. В Україні є подібні закони, але вони недосконалі. Сьогодні український бізнес платить не тільки податок на прибуток, але і так звані соціальні податки, які надто високі для нормального розвитку бізнесу. Такий податковий тягар часто є непосильним для українського бізнесу і не сприяє чесності і прозорості його ведення. Доки у нас не буде умов заробляти, не буде і того рівня благодійності, який хотілося б мати. Тому в першу чергу потрібно обновляти законодавчу базу, щоб дати можливість молодим фірмам розвиватися, а також розробити такі податкові закони, які будуть сприяти благодійності.

– Ви думаєте, новий парламент це зробить?

– Дуже сподіваюся. Перше, що може зробити бізнес для суспільства, – це чесно платити податки, тим самим розширюючи фінансові можливості держави. Якби всі підприємства країни працювали прозоро і платили податки, дуже багатьох соціальних проблем не існувало б. Для цього потрібна нормальна податкова система, яка б заохочувала бізнес. Але, незважаючи на те, що наша законодавча база далека від ідеалу, я приємно здивована тим, скільки всього робиться. Я говорю не лише про масштабні акції великих фірм – коли їжджу по країні, бачу, що є дуже багато компаній, які займаються соціальними проектами на місцях. Будуються школи, іде допомога в лікарні, причому це робиться не для іміджу, а часто навіть не афішується. Думаю, саме із цього починається благодійність.

– Ви згадали масштабні акції. Дуже часто вони є мегашоу, коли компанія привозить в Україну якусь суперзірку, вкладає сотні тисяч гривень у рекламу цієї акції і врешті кілька тисяч чоловік мають можливість бачити це шоу безкоштовно. Як ви вважаєте, такі соціальні проекти теж мають право на існування, або краще ці гроші витратити на закупівлю обладнання в лікарні чи будівництво спортивних і дитячих майданчиків, наприклад?

– Я розумію, що компаніям потрібна реклама для того, щоб розвивати свій бізнес, але іноді я засмучуюся, коли бачу, скільки платять іноземним зіркам. Фактично гроші, які можна було витратити на звичайну рекламу і рішення конкретних проблем, ідуть на гонорар для запрошених зірок. Зрозуміло, що тут у першу чергу мова йде не про соціальну відповідальність, а про прагнення таких компаній поліпшити свій імідж. Ні держава, ні громадські організації не можуть примусити їх витрачати свої гроші інакше, і такі піар-акції будуть завжди. Але мені все ж таки здається, що люди вже навчилися відрізняти реальні зусилля компаній від рекламних ходів, і поступово кількість таких дорогих мегашоу буде зменшуватися на користь конкретних соціальних проектів.

– Минулою осінню на багатьох лайтбоксах у метро можна було побачити плакати з проханням допомогти зібрати гроші на коштовну операцію для чотирирічної дівчинки. Всю інформацію про надходження грошей і витрати викладали на сайті. За кілька місяців було зібрано понад $100 тис., причому більшість надходжень склали 50 грн. Жертвував навіть не дрібний бізнес, а люди з мінімальним статком.

– В Америці щороку на благодійність жертвують близько $300 млрд., з них тільки $12 млрд. жертвують компанії, все інше – люди. 45% американців працюють волонтерами – прибирають територію, допомагають хворим і бідним. Якщо ці години порахувати, то це ще мільярди доларів, які заощаджує держава. Це дуже перспективний напрямок, ми будемо розвивати його в Україні. У бізнес-школах наших університетів ми починаємо вводити спецкурс про соціальну відповідальність бізнесу, також ми хочемо почати навчати благодійності в школах – з першого або п’ятого класу. Щоб це стало не просто чимсь новим і модним, а було частиною життя кожного громадянина нашої країни. Ми будемо пропонувати, щоб у всіх школах кожен клас вибрав собі якийсь проект: хтось буде стежити за пам’ятниками, хтось – відвідувати самотніх людей у будинку престарілих. Тільки щоб це було не з-під ціпка, а діти самі вирішили, що саме вони хочуть робити. У фонду дуже багато ідей – просто бракує часу і грошей їх реалізувати. Але ми будемо активно розвивати соціальну відповідальність громадян.

– Може, варто взяти на контроль всі ці збори грошей для хворих дітей, щоб охопити більшу кількість людей, забезпечити прозорість?

– До нас у фонд щодня приходять листи з проханням оплатити дорогі операції. Звичайно, кращим виходом було б дати гроші, але можливості допомогти всім у нас немає. Тому ми працюємо на перспективу – підвищуємо рівень дитячих лікарень по всій Україні за допомогою програми «Від лікарні до лікарні», вкладаємо гроші в будівництво лікарні, де будуть лікувати ті хвороби, які сьогодні в Україні, на жаль, не лікуються. Проект «Дитяча лікарня майбутнього» – найбільший благодійний проект на території незалежної України, і всі наші кроки публічні, відкриті і конкурентні. Зараз ми завершили дуже важливий етап – вибір генерального проектувальника. До кінця року підготуємо нашу ділянку до будівництва і, сподіваюся, будемо мати проект нашої лікарні. Зараз ми також починаємо вести переговори про поставку обладнання для лікарні.

Катерина Ющенко у 1993-1996 р. була активісткою Благодійної групи, яка працювала в складі Міжнародного жіночого клубу Києва. У 1995 р. вона стала співорганізатором українського відділення організації «Приятелі дітей», діяльність якої спрямована на поліпшення життя сиріт. У 2001 р. з її ініціативи створений міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», куди входять відомі в Україні діячі культури, освіти, літератури, мистецтва і спорту. Президент Віктор Ющенко виконував обов’язки голови наглядової ради фонду до своєї інаугурації в січні 2005 р. Відтоді цю посаду займає пані Ющенко.

Наймасштабніші проекти фонду: програма «Від лікарні до лікарні», яка займається пошуком іноземних і місцевих партнерів для 25 обласних дитячих лікарень із метою забезпечення їх сучасним обладнанням і медикаментами; проект створення і будівництва Дитячої лікарні майбутнього; програма «Радість дитинства – вільні рухи» для дітей з ДЦП.

Олеся ОСТАФІЄВА, «Экономические известия», № 171(704), 3 жовтня 2007 року